Blog

Справжній дедлайн – через п’ять місяців Білий дім днями номінував президента США Дональда Трампа на Нобелівську премію миру та опублікував список іноземних лідерів, які підтримали його кандидатуру. Це прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, президент Азербайджану Ільхам Алієв, прем’єр-міністр Камбоджі Хун Манет, президент Габону Брайс Олігі Нгема, прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху; а також – уряд Пакистану та міністр закордонних справ Руанди Олів’є Ндухірехе. “І нехай вас не бентежить, що, наприклад, Нікол Пашинян висунув, знаєте, яким чином? Коли Ільхам Алієв сказав: “Пропоную висунути Дональда Трампа на Нобелівську премію миру”, Нікол Пашинян сказав: “Немає заперечень”. Ні, ну так-то вважайте, що і я висунув уже. Хай буде, як то кажуть. Гірше нам від цього точно не стане. А ось від деяких речей може стати, наприклад, від того, що Трамп чекає, щоб Володимир Путін теж висунув його на Нобелівську премію миру. Даю пораду безкоштовну Путіну”, – прокоментував цю подію у своєму YouTub-каналі політтехнолог Михайло Шейтельман. Отже, на прес-конференції щодо результатів переговорів в Алясці кремлівському диктатору одразу ж варто висунути Трампа на Нобелівську премію миру, – позбиткувався він.
При цьому Шейтельман додав, що дедлайном для припинення військових дій Росії в Україні для отримання Трампом Нобелівки помилково вважається початок жовтня поточного року: нібито він має до 1 жовтня встигнути здійснити всі ці “подвиги Геракла”, інакше не встигне її здобути “Справа в тому – і тому зараз він погоджуватиметься на всі умови Путіна – це взагалі не так, друзі мої. Одразу вам скажу, немає таких побоювань. Чому Трамп вже не може претендувати на Нобелівську премію миру, котру цього року буде вручено? Переможець буде оголошений 11 жовтня, а її висунення закінчилося 31 січня цього року. Тобто, Трамп вже не стане володарем Нобелівської премії двадцять п’ятого року, тільки двадцять шостого”, – пояснив він. Тому справжній дедлайн для закінчення російсько-української війни у Трампа – ось тепер ми це знаємо – 31 січня 2026 року. “Тобто ми можемо вірити в те, що зараз він не буде терміново в Алясці щось підписувати. Але у нього є час до 31 січня. Ну, тепер ми самі знаємо, що на укладення миру Трамп все-таки має ще близько п’яти місяців”, – підрахував Шейтельман. Політика vs економіка Сам ексцентричний президент США між тим не приховує, як жадає цієї нагороди.
Так, минулого місяця під час телефонної розмови з міністром фінансів Норвегії Єнсом Столтенбергом (як відомо, у більшості номінацій Нобелівську премію видає Швеція, але премією миру розпоряджається Норвегія) він не лише обговорював торговельні мита, а й поцікавився Нобелівку, повідомляє Reuters.
За даними видання, Трамп заявив, що заслуговує на нагороду за посередництво у мирних угодах та припиненні вогню. Раніше за аналогічні заслуги премію отримували четверо його попередників у Білому домі. “Раптом, коли міністр фінансів Єнс Столтенберг йшов вулицею в Осло, йому зателефонував Дональд Трамп. Він хотів отримати Нобелівську премію та обговорити тарифи”, – зазначають джерела видання. Про цей дзвінок вперше повідомила норвезька газета Dagens Næringsliv, а пізніше це підтвердив Politico і сам Столтенберг. За даними Dagens Næringsliv, це не перший випадок, коли Трамп піднімав питання присудження йому премії під час переговорів з ним.
Отже схоже, що у президентів Росії та США є певна спільна риса – наявність такої собі idée fixe (нав’язлива ідея, одержимість, обсцесія – ред.). Перший хоче так, що аж їсти не може, собі всю Україну, аби відродити СРСР, що сконав більше тридцяти років тому. Другий же вкрай потребує визнання, як головний миротворець, і замирення Вірменії з Азербайджаном або Індії з Пакистаном “оскомини” йому не збивають.
Чи вдасться якось узгодити ці видимі протиріччя? Складно сказати. Але взагалі-то марнославство – це доволі огидна риса, притаманна багатьом диктаторам. “До речі. Свого часу на Нобелівську премію миру висувалися Іосіф Сталін (навіть двічі – в 1946 і 1948 роках), Адольф Гітлер (в 1939-му) і Беніто Муссоліні. Це просто інформація для роздумів на фоні намагань рудоголового стати миротворцем”, – нагадує у соцмережі письменник, волонтер та музикант Руслан Горовий. Аляска як привід Однак політолог Володимир Фесенко продовжує вірити, що мета номер один для Трампа – це все-таки спроба домогтися припинення війни в Україні, а не лише отримання нобелівської “медальки”. “І це не лише заради здобуття Нобелівської премії миру. Це вже питання принципу для Президента США, це виконання однієї з його головних зовнішньополітичних передвиборчих обіцянок. І це підтвердження його репутація потужного лідера і ефективного миротворця”, – пише він у Facebook. Водночас Трамп, продовжує Фесенко, також хоче в перспективі вийти на Велику угоду (Big Deal) з Путіним.
Його, на думку політолога, можуть цікавити великі природні ресурси Росії, і, як вважають багато експертів, він хоче відірвати Росію від співпраці з Китаєм. Навряд чи це вийде, але прагнення до “Великої угоди” з Росією Трамп не приховує, чим і намагається користуватися Путін, констатує політолог.
Та якщо враховувати поточний розвиток подій, стає зрозуміло: “Путін запізнився “продати” Україну в обмін на дистанціювання Кремля від Пекіна”, – зауважив у соцмережі відомий політолог і соціолог Віктор Небоженко. Від себе додаємо – а Трамп, схоже, запізнився щось у кремлівського диктатора “придбати”.
Тому головним героєм цієї галасливої по порожній зустрічі Трампа і Путіна буде Китай, а не США, Росія чи Україна, бо він дасть Кремлю можливість стати “ядерною парасолькою” Пекіна у разі конфлікту США та Китаю, зазначає Небоженко. Й тому саміт США та Росії на Алясці – ця чергова спроба Трампа та Путіна вигідно для себе зупинити війну в Україні, шантажуючи Україну і без урахування інтересів Європи та Китаю – закінчиться провалом, прогнозує він.
Ірина Носальська