Космічний телескоп Хаббл зробив новий знімок туманності GN 04.32.8 -блакитного космічного утворення в одній із найвідоміших зон утворення зір – Молекулярній хмарі Тельця. Фото опублікувало Європейське космічне агентство.
Ця відбивна туманність не випромінює світло самостійно -її освітлюють сусідні зорі. Частинки пилу розсіюють світло, тому хмара набуває характерного блакитного відтінку, подібного до денного неба на Землі.
GN 04.32.8 розташована всього за 480 світлових років від Землі, що робить її цінним об’єктом для вивчення. В центрі кадру – три яскраві зірки: V1025 Tauri та її “супутниці” HP Tau, HP Tau G2 і HP Tau G3. Усі вони належать до класу T Tauri -дуже молодих, активних світил, які ще лише формуються.
Однак головна цікавинка фото -протозірка, яка тільки народжується. Це помаранчева пляма під центром зображення, наполовину затінена темною смугою. Вона загорнута в протопланетний диск, який частково блокує її світло.
Унікальність ситуації -в орієнтації диска: він повернутий до Землі ребром. Це дозволяє астрономам дослідити його будову й дізнатися більше про те, як формуються планети навколо нових зірок.
Ці спостереження відкривають нові можливості для розуміння процесів народження зірок і планетних систем у нашій галактиці. esahubble.org
Позначка: Галактика
-
Хаббл зафіксував вражаючу туманність у сузір’ї Тельця
-
Астрономи зазирнули в радіохвостові структури скупчення галактик
У скупченні галактик Abell 2255, розташованому приблизно за 800 мільйонів світлових років від Землі, вчені зафіксували вражаючі космічні структури – так звані радіохвости, які тягнуться на сотні тисяч світлових років.
Це стало можливим завдяки 56-годинним спостереженням із використанням сучасного радіотелескопа European Frequency Array, про що повідомляє журнал Astronomy & Astrophysics, передає Space.
Abell 2255 – це колосальне скупчення, що об’єднує від 300 до 500 галактик, багато з яких перебувають у процесі злиття. Його загальна протяжність сягає понад 16 мільйонів світлових років. У центрі уваги дослідників – радіогалактики, системи з надмасивними чорними дірами, що випромінюють гігантські струмені матерії.
Високоякісні зображення дозволили вивчити три незвичайні радіогалактики, які отримали умовні назви – Goldfish (Золота Риба), Beaver (Бобер) та Embryo (Ембріон). Їх вирізняють спотворені форми та довгі хвости – понад 200 тисяч світлових років – які, ймовірно, виникають через взаємодію з міжгалактичним середовищем.
“Нашою головою метою були використати дані для виявлення можливих філаментів у хвостах радіогалактик, щоб вивчити їхні морфологічні характеристики та походження”, – пояснив астрофізик Емануеле Де Рубейс з Болонського університету.
Особливий інтерес викликали ниткоподібні утворення, довжина яких сягає 260–360 тисяч світлових років – це у три рази більше за ширину Чумацького Шляху. Водночас їхня товщина – менше десятої частини ширини нашої галактики.
Науковці припускають, що ці структури сформувалися внаслідок турбулентної взаємодії галактик, що спричиняє прискорення частинок і створення магнітних полів. Надалі ці “нитки” розпорошуються в гарячому міжгалактичному газі. -
Хаббл показав галактику, де масово народжуються зорі
Космічний телескоп Хаббл зняв нове зображення яскравої карликової галактики NGC 4449, яка знаходиться недалеко від Землі у сузір’ї Гончих Псів. Галактика, що відома як галактика-спалах, є дуже активною через велику кількість нових зір, що утворюються в ній. У NGC 4449 зірки рівномірно розподілені по всій галактиці, що свідчить про нещодавні взаємодії з іншими галактиками. Нове зображення Хаббла містить дані з різних довжин хвиль, що дозволяє науковцям досліджувати не лише NGC 4449, а й сусідні галактики. Космічний телескоп Джеймса Вебба також допомагає вивчити процеси утворення зір та взаємодії міжгалактичного середовища.
-
Хаббл показав сліди зоряного вибуху у Великій Ведмедиці
Космічний телескоп Хаббл зробив вражаюче зображення далекої галактики IC 758, що розташована в сузір’ї Великої Ведмедиці – за 60 мільйонів світлових років від Землі.
Як повідомляє Європейське космічне агентство (ESA), у 1999 році в цій галактиці зафіксували потужний вибух наднової SN 199bg. Цей зоряний “смертельний спалах” відбувся на останньому етапі життя масивної зорі, яка була значно більша за наше Сонце.
На фото IC 758 виглядає спокійною – блакитні спіральні рукави м’яко огортають туманний центр, а блідо-жовта смуга в центрі світиться найяскравіше. Однак у серці цієї краси колись вибухнула зоря, розірвавши себе та змінивши навколишній простір.
Фахівці ESA пояснюють: вибух наднової – це не просто кінець зірки, а й явище, що впливає на весь міжзоряний простір навколо. Викинуті шари газу й пилу “перемішують” навколишній простір, можуть запобігати утворенню нових зірок або, навпаки, провокувати нові зоряні спалахи.
“Це міжзоряне струшування може розсіювати та нагрівати сусідні газові хмари і запобігати утворенню нових зірок або стикати їх, спричиняючи вибухи нових зір. Відкинуті шари також стають складниками для нових зірок”, – пояснюють науковці.
Наразі астрономи не знають, наскільки масивною була зоря, що вибухнула. Однак спостереження за іншими зорями в регіоні – особливо за допомогою Хаббла – можуть допомогти розкрити більше деталей про життя й смерть цього космічного гіганта. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов унікальних коричневих карликів
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба виявив дев’ять нових коричневих карликів у Молекулярній хмарі Персея – це регіон активного зореутворення, що розташований приблизно за 1000 світлових років від Землі. Про це повідомляє видання Space.
Коричневі карлики – це астрономічні об’єкти, які формуються як зірки, але не мають достатньо маси, щоб запустити термоядерний синтез водню. Їх іноді називають “невдалими зірками”.
Серед нових знахідок -два надзвичайно малі об’єкти, маса яких становить лише вдвічі більше, ніж у Юпітера. Це кидає виклик попереднім уявленням, згідно з якими мінімальна маса коричневого карлика мала б становити щонайменше 13 мас Юпітера.
Ще одна сенсація: один із карликів має диск із пилу та газу, схожий на ті, з яких формуються планети. Астрономи вважають, що цей об’єкт потенційно може бути “будівельним майданчиком” для нових світів.
Крім того, у спектрах кількох карликів виявили сліди загадкових вуглеводнів – сполук водню й вуглецю, які досі фіксували лише в атмосфері Сатурна та його супутника Титана. Їх походження в цій частині галактики залишається невідомим і стане предметом майбутніх досліджень. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов “копію” Чумацького Шляху
Астрономи виявили у віддаленому куточку Всесвіту галактику, яка дуже схожа на наш Чумацький Шлях, але значно більша та активніша. Галактику позначили як J0107a і вона була помічена в ранній епохі Всесвіту, а саме 11,1 мільярда років тому. Дослідження проводила група вчених за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. Виявилося, що J0107a має спіральну форму з баром, схожим на пряму смугу зірок і газу, що проходить через її центр, як у нашій Галактиці. Варто відзначити, що галактика має значно більшу масу, темп зореутворення у ній виявився у 300 разів інтенсивнішим, і вона є компактнішою за розміром, ніж наша Галактика. Ця відкрита галактика викликає здивування, оскільки довгий час вважалося, що такі впорядковані галактики з’явилися значно пізніше. J0107a є однією з найдавніших галактик із баром, що є важливою структурою, яка спрямовує газ до центру галактики, де народжуються нові зорі. Довжина бару цієї галактики становить близько 50 тисяч світлових років. Це відкриття змушує астрономів переглянути свої уявлення про формування галактик.
-
Хаббл зняв похилену галактику NGC 3511
Європейське космічне агентство (ESA) представило свіже фото галактики NGC 3511, зроблене телескопом Хаббл. Галактика розташована на відстані близько 43 мільйонів світлових років від Землі у сузір’ї Чаші. На знімку видно спіральну галактику під кутом приблизно 70 градусів, що надає їй вражаючий вигляд. У центрі галактики помітний жовтуватий відтінок, а по краю – блакитний. Червоні плями по галактиці вказують на місця активного народження нових зір. NGC 3511 досліджується в рамках великого проекту Хаббла, де астрономи вивчають цикл зореутворення у 55 найближчих галактик. Використання п’яти світлофільтрів допомагає вченим визначити колір, вік та інтенсивність зореутворення. Ці дослідження дозволяють краще зрозуміти процеси утворення нових зірок в нашому Всесвіті.