Дослідники вперше розшифрували ДНК Адольфа Гітлера за слідами крові на дивані в Фюрербункері. Аналіз показав, що фюрер мав рідкісне генетичне порушення, яке перешкоджає нормальному статевому розвитку і часто супроводжується сексуальною дисфункцією. Про це повідомляє британська газета The Times.
Вчені під керівництвом професора Університету Лестера Турі Кінг підтвердили справжність зразка, порівнявши його Y-хромосому із ДНК живого родича Гітлера.
В геномі виявили мутацію, що викликає синдром Каллмана — вроджене порушення, у якому організм не запускає чи завершує пубертат.
Для чоловіків з цим синдромом характерна низька вироблення статевих гормонів, затримка розвитку статевих органів, можливі безпліддя, відсутність або зниження нюху, а подекуди – крипторхізм чи мікропеніс.
Як саме захворювання виявлялося у Гітлера, за ДНК-аналізом встановити неможливо, та його документоване недорозвинення одного яєчка відповідає типовим симптомам.
Водночас аналіз спростував давній міф про “єврейське походження” Гітлера, який, зокрема, виголосив глава МЗС РФ Сергій Лавров у 2022 році. Окремий аналіз показав, що Гітлер не має ознак єврейського походження: його генетичний профіль відповідає австрійсько-німецьким корінням.
Дослідники порівняли геном Гітлера з полігенними моделями ризику поширених нейропсихіатричних станів. За цими моделями він опинився у верхньому проценті ймовірності кількох розладів, включаючи аутизм, біполярний афективний розлад та шизофренію.
За словами фахівців, генетичні показники можуть лише вказувати на схильність, а реальні риси поведінки визначаються поєднанням середовища, біографії та соціального контексту. Вчені наголошують, що генетичний стан не пояснює ідеологію та злочини Гітлера.
Позначка: Кров
-
Учені вперше в історії розшифрували ДНК Гітлера
-
Науковці вперше створили “універсальну” нирку для трансплантації
Науковці вперше створили “універсальну” нирку, яку можна успішно трансплантувати пацієнтам із будь-якою групою крові. Під час експерименту нирка з другою групою була модифікована до першої і успішно пересаджена людині. Цей прорив може допомогти уникнути відторгнення органу імунною системою, що часто виникає при трансплантації органів. Вчені вже готуються до клінічних випробувань, щоб в майбутньому створити універсальні органи для трансплантації.
-
Вчені зможуть друкувати мережі кровоносних судин для штучних органів
Вчені зі Стенфордського університету зробили прорив у створенні штучних органів, розробивши обчислювальну модель, яка дозволяє за лічені хвилини проєктувати мережі кровоносних судин для 3D-друку будь-якого органу, повідомляє NewScientist. Цей підхід може допомогти подолати один із головних бар’єрів у трансплантації штучних органів – відсутність системи живлення тканин.
Лише 10% пацієнтів у світі отримують необхідні органи для пересадки. 3D-друк органів розглядається як потенційне вирішення проблеми, проте штучні тканини без судин швидко гинуть. Дотепер створення таких мереж займало дні або тижні. Новий підхід, запропонований командою під керівництвом Елісон Марсден, базується на математичному законі, що описує природне розгалуження судин у тілі.
Дослідники протестували модель, створивши судинну мережу з 25 каналів для кільцеподібної структури діаметром 1 см, надрукованої з клітин нирки. Структуру надрукували з використанням частинок холодного желатину, а потім нагріли до температури тіла – 37°C, що дозволило утворити порожнисті канали діаметром 1 мм. Через них безперервно прокачували рідину з киснем і поживними речовинами, імітуючи кровотік.
Через тиждень у структурі з судинами кількість живих клітин була у 400 разів більшою, ніж у контрольній версії без судин, хоча обидві занурювалися в однакове поживне середовище. Марсден пояснює, що клітини виживали лише поблизу судин, бо поки що неможливо надрукувати менші, тонші капіляри, необхідні для живлення віддалених ділянок. Команда вже працює над вирішенням цієї проблеми.
За словами Х’юґа Тальбо з Університету Париж-Сакле, дослідження “відсуває межі можливого” й може дозволити створення судин для повнорозмірного органа не за тиждень, а за кілька годин. У майбутньому такі мережі можуть доповнити або навіть замінити донорські органи.
Наступний етап – друк повноцінних судинних систем у великих органах. Якщо все піде за планом, перші випробування надрукованих органів на свинях можуть відбутися вже протягом п’яти років.