Невирішені проблеми Загалом кількість справ у ЄСПЛ проти України становить 7703 – це 12,7% від загальної кількості. При цьому наша країна має низку проблем, на які вказує ЄСПЛ та які не вирішуються роками.
Про це повідомляє Центр прав людини ZMINA. “Водночас на шляху до євроінтеграції виконання рішень суду набуває особливої актуальності. Бо для ЄС рішення Європейського суду з прав людини є важливими сигналами про проблеми з дотриманням прав людини. Також вирішення проблем, на які вказав ЄСПЛ, закладено в дорожні карти трансформацій, які уряд у травні затвердив для вступу України до ЄС”,- зазначають у цій організації. Значна частина рішень цього суду вказує не лише на порушення прав конкретної людини, а й на причини проблем,що призвели до порушень прав людини. І ці проблеми держава зобов’язана усунути.Томурішення ЄСПЛ – один з найчіткіших індикаторів, які вказують на проблеми, які потрібно вирішити.
Ще на початку 2000 року у звітах Парламентської Асамблеї Ради Європи неодноразово піднімалося питання причин, що заважають втіленню рішень Європейського суду з прав людини.
На думку керівника відділу у Департаменті виконання рішень ЄСПЛ Павла Пушкара, є чотири ключові перешкоди:
– матеріальні або організаційні труднощі;
– відсутність ефективного внутрішнього механізму реалізації рішень;
– навмисне політичне неприйняття постанов ЄСПЛ;
– спротив, який виправдовується захистом національної конституційної ідентичності.
“Якщо дивитися на процес виконання рішень Європейського суду з прав людини в цьому контексті виконання і імплементації стандартів Ради Європи, можна говорити про три основні проблеми в контексті України”, – зазначив він.
Перший фактор – це політико-адміністративний рівень, де недостатньо уваги приділяється темі впровадження рішень ЄСПЛ. “Що таке рішення Європейського суду з прав людини? Це юридичний носій стандартів Ради Європи, відповідно, виконання саме по собі не може відбуватися у правовому вакуумі, воно забезпечується також шляхом синхронізації правового поля держави з екосистемою права Ради Європи”, – пояснив експерт. Він підкреслив, що останнім часом є певне послаблення інтересу до стандартів Ради Європи та їх втілення. Хоча і рух в напрямку імплементацій все ж відбувається, але не так, як хотілося з погляду євроінтеграційних процесів.
Друга проблема, за його сллвами, – інституційна ієрархія, зокрема пов’язана з роллю Уповноваженого уряду у справах ЄСПЛ. В одному з експертних аналізів Ради Європи щодо закону 2006 року зазначається, що саме ієрархічний інституційний рівень не до кінця забезпечує інституційну вагу з метою координації саме щодо виконання рішення ЄСПЛ.
Окрім того, він зазначив, що офіс Уповноваженого має обмежені ресурси – як кадрові, так і професійні.
Третій аспект стосується складності питань, які знаходяться на виконанні, їх багатошаровість, яка в тому числі пов’язана і з тим, що особливо великі системно-структурні питання не вирішуються протягом тривалого проміжку часу.
Також, він вважає, що є недостатнім рівень уваги до діяльності Комітету міністрів Ради Європи – головного органу, відповідального за нагляд за виконанням рішень ЄСПЛ. “Наш департамент є юридичним радником Комітету міністрів Ради Європи з питань виконання рішень ЄСПЛ. Рішення Комітету створюють певне правове поле, це певна квазі-судова практика. І коли ми моніторимо виконання рішень ЄСПЛ, нам не вистачає бачення громадянського суспільства, недержавних організацій, щодо того, як мають виконуватися рішення ЄСПЛ, зокрема з погляду заходів загального характеру”, – вважає Пушкар. Недосконала система За даними на 7 березня 2025 року Україна мала на виконанні 2296 рішень Європейського суду з прав людини. У 1421 справі виконання вже закрите. Серед невиконаних залишалися 109 рішень, які визначено як провідні справи (“Leading cases”).
Найгірше те, що деякі рішення ЄСПЛ в Україні не виконуються вже 10-20 років. “Наприклад, справа “Іванов проти України” не закрита, вона стосується ухваленого в 2010 році рішення ЄСПЛ, яке було визначене як пілотне. На сьогодні є загалом невиконаних 106 “leading cases” (провідних справ), а загалом 842 справи з рішеннями ЄСПЛ не закриті, за статистикою 2024 року”, – зазначив у коментарі ZMINA виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. Але, за його словами, останнім часом Україна має значний прогрес у виконанні рішень ЄСПЛ. Кількість справ, які державі необхідно виконати за рішенням ЄСПЛ, скоротилася у 2,5-3 рази. Велика кількість рішень опрацьовується і виконується, тож можна говорити, що державна стратегія на подолання цього недоліку успішно реалізується.
Павліченко переконаний, що головним чинником у контексті невиконання рішень ЄСПЛ в Україні є недосконалість нашої системи судочинства – це і невиконання судових рішень, і тривалість проваджень.
Він вважає, що це пов’язано з нестачею суддів, з процесами і процедурами, які властиві українській судовій системі. До 30-40% ухвалених національними судами рішень не виконувалися через різні причини. Можна взяти за приклад “чорнобильські” пенсії. Якщо ухвалювалося рішення, яке не було підкріплене бюджетом – воно не може фізично бути виконаним, тому що в Пенсійному фонді цих коштів немає. Але суд ухвалює рішення, що відповідна особа має право на ці виплати, хоч виплачувати немає з чого.
Тому через такий розрив між ухваленим рішенням і бюджетним підкріпленням виконання цього рішення проходять десятки тисяч справ, які не виконуються.
До слова, справа “Іванов проти України” – теж невиконання судового рішення. Його неможливо було виконати через примусове стягнення, оскільки це стягнення було захищене окремим законом (у випадку справи Іванов проти України йшлось про стягнення боргу з військової частини).
Є також певні системні проблеми. Зокрема, це проблема щодо умов утримання в місцях несвободи. Як зазначають в ЄСПЛ, окремі адвокати, які спеціалізуються на поданні заяв від засуджених, користуються цією проблемою і “штампують” заяви, які поставлені на потік.
Тому, на думку Павліченка, Україна має звернути на це увагу і докласти зусиль до реальної реформи пенітенціарної системи. “Ефективність судочинства вирішить 90% проблем із виконанням рішень ЄСПЛ. Решта – це політичні рішення на рівні парламенту з ухваленням законів, які врегулюють окремі часткові проблеми”,- підсумував експерт. Галина Гірак
